01. Це новий Музей історії польських євреїв, який було завершено в 2013-му році. Будівлю запроектували фінські архітектори Lahdelma & Mahlamäki. Площа музею 18300 м. кв. Будівля знаходиться у парку Віллі Брандта, що під час війни належав до території варшавського гетто. З боку вулиці музей виглядає дуже стримано.
02. Будівля практично не містить ззовні жодної єврейської символіки, окрім нанесених на скляні панелі фасаду літер гебрейської абетки і шестикутних абрисів навколишніх клумб.
03. При підході починаєш розуміти, що у призмі музею архітектори наче повирізали об`єми різної форми.
04. Вся будівля перестає сприйматись як традиційна оболонка зі стін та даху з порожниною всередині. Починає здаватись, що за скляними вертикальними смужками фасаду знаходиться щось однорідне, складне та змістовне, у той час як криволінійні бетонні поверхні шляхом неймовірних зусиль запускають всередину цієї незрозумілої прямокутної глиби простір та дають людям можливість у неї потрапити.
05. Порожній криволінійний простір прогнозовано продовжується всередині будівлі...
06. ... і пронизує її наскрізь. Абсолютно непрогнозованими, однак, є карколомні викрутаси, з якими він все це робить. Поступово ти втрачаєш розуміння того, що є стіною, а що стелею.
07. Цей простір, за задумом фінських архітекторів, повинен нагадувати те, як Червоне море розійшлося перед Мойсеєм та ізраїльтянами, яких він вів. Не дарма ще в процесі конкурсного відбору проект називався "Yum Suf", або "Чермне море" (біблійська назва Червоного моря). Це означає, що скляна призма музею на метафоричному рівні представляє собою ніщо інше як абстрактну фрагмент-секцію легендарного моря.
08. Січення криволінійної порожнечі змінюється з кожним кроком. Ми з жодної точки не можемо побачити її повністю, а відповідно - не можемо мати про неї цілісного та вичерпуючого уявлення. Це є простір, що виходить за межі нашого розуміння.
09. Криволінійні стіни виконані із монолітного бетону. Щоправда, перебуваючи там, ти забуваєш про матеріальність того, що бачиш.
10. Косі лінії на поверхні стін співпадають із тінями, що їх відкидає скляний фасад в сонячну днину. Перетинаючи лінії ортогонального растру, вони формують незліченну кількість Зірок Давида.
11. Навісний фасад виконано без будь-яких візуально обтяжуючих конструктивних елементів.
12. Знизу тривають роботи над облаштуванням постійної виставки площею 5000 м. кв.
Скляні поруччя відгороджують безпечні для людини проходи. Поза ними - простір, не підвладний людині. Деколи здається, що це справді така собі типова туристична інфраструктура на межі якого-небудь каньйону.
13. Чистий і позбавлений функцій хол-порожнеча містить у собі щось трансцендентне, що примушує замислитись.
14. За призначенням будівля є дослідницьким, виставковим, культурним та освітнім центром. Перейдемось тимчасовою виставкою. Простір будівлі поза амебоподібним холом має напрочуд раціональний характер.
15. Пожвавлюючим формальним елементом є хіба тільки спіралеподібні сходи.
16.
17. Найбільш вражаючим є протистояння раціонального та ірраціонального на межі криволінійної оболонки холу та виставкових просторів обабіч неї. Саме такі моменти підіймають архітектуру на справді високий рівень.
18. Вся глибинна та всеохоплююча архітектурна концепція може бути прочитана навіть у другорядних просторах музею. Лише погляньте на цей феноменальний контраст. Такі протиставлення та навіть осмислені архітектором формальні нестиковки - це таке собі архітектурне фуа-гра.
19. Територія парку навколо музею.
20.
21. Слід сказати, що особливий інтерес в Варшаві, як зрештою і у всій Польщі, викликають християнські сакральні об`єкти 90-тих та ранніх 2000-них. З них фактично почались пострадянські архітектурні експерименти.
22. Але не будемо поки залишати центр міста і подивимось на будівлю університетської бібліотеки, завершену ще у далекому 1999-му. Он вона видніється в кінці вулиці. Будівлю запроектували місцеві архітектори Марек Будзиньський та Збігнєв Бадовський.
23. З вулиці все знову-таки виглядає напрочуд банально. Хоча якщо добре приглядітись, можна помітити, що весь цей показовий фронтальний фасад викривляється, слідуючи геометрії самої вулиці.
24. Фішкою будівлі є сад на даху площею більш ніж 1 га. Хайтеківські перголи візуально поєднують нижню терасу саду із верхньою.
25. Рукотворне і природне перебувають тут в стані виваженого симбіозу.
26. Хочеш чи не хочеш, але починаєш задаватися питанням про тендітність такої рівноваги та про домінування одного над іншим.
27. Зразу згадуються слова Брюса Мау про те, що якщо десь на нашій планеті ще залишилась недоторкана природа, то це лише тому, що людина подбала про це. Ця недоторканість, у такому випадку, теж є синтетичним продуктом нашої цивілізації.
28. З одного боку на даху варшавської бібліотеки ти бачиш як людина домінує на всім цим ландшафтним вінегретом, з якого стирчать мости, висотки і дерева.
29. З іншого боку, даховий ландшафт часом починає нагадувати світ після апокаліпсису, коли природа почне забирати назад заборговане.
30. З даху можна зазирнути в зали бібліотеки. Бібліотека розміщена на чотирьох рівнях. Студенти мають прямий доступ до книгосховища.
31.
32. З головного входу будівля зустрічає відвідувачів якісними постмодерністськими репліками. Тут вам і "качка" (це, згідно з Р. Вентурі, коли будівля стає скульптурою, як у випадку павільйонів-качок на американських хайвеях 1960-тих), і "декорований сарай" (коли декоративна оболонка намагається пристосувати банальний функціональний об`єм до вимог міського середовища). Сьогоднішні архітектори часто називають сучасні будівлі а-ля Дубай-Шайнхай "декорованими качками". І щось в тому є...
34. Архітектори намагались розмити межу між внутрішнім та зовнішнім середовищем. Око не зразу вловлює, що на стінах пасажу є живим, а що ні.
35. Спантеличити, часом, можуть і бокові фасади будівлі. Що тут є реальним, а що ні? Що є більш справжнім: видимий безпосередньо плющ, що в`ється по запроектованій людиною сітці і підпорядковується введеним нею правилам, чи відображення дерева, яке росте собі на галявині як заманеться...?
36. Ще одна громадська будівля з садом на даху - центр науки Коперник. Це такий музей науки і техніки, в який варшавським батькам не доводиться тягнути своїх дітей силоміць.
37. Взагалі вся освітня архітектура міста знаходиться на висоті. Це і наступне фото - один з нових корпусів Варшавського університету площею 11 000 м. кв.
38. Для того, щоб уявити масштаби будівництва освітніх споруд, достатньо лише поглянути на кампус медичного університету.
49. Їдучи варшавськими магістралями тебе переслідує суцільна низка нових офісних центрів і житлових будинків. За темпами житлового будівництва Варшава є лідером у Центральній Європі. В 2012-му році в Варшаві було збудовано 13 195 нових помешкань, у той час як в Києві близько 11 000, а в Берліні всього 3151. За прогнозами аналітиків до 2025-го року буде збудовано 170 тис. нових помешкань, з них 150 тис.- забудовниками і 20 тис. - містом. М. кв. в Варшаві коштує в середньому 7200 Zł.
41. Житлові будинки мають пристойний демократичний вигляд. Дивно, але виявляється, що дорогий столичний будинок може не виражати своїм виглядом класичної київської ідеї: "подивісться, смерди, скільки тут бабла вгатили". Тут архітектори думають про масштабність, балкончики, дерев`яні віконниці і зелені тераси на даху.
43.
44. Поряд з цією територією стоїть вже готовий житловий комплекс Monolly, генплан якого пропонує коректні 6-7-ми поверхові будинки із двориками та чудовим облаштуванням прибудинкових ділянок. Авторами проекту є Kuryłowicz and Associates. На ділянці площею 14 000 м. кв. збудовано майже 60 000 м. кв. житла.
45. Житловий двір - не місце для автомобілів! Що відрізняє цей комплекс від багатьох європейських аналогів то це вхідна брама. Створення gated comunnities - не найкращий рецепт для міського розвитку.
46. Напівприватні простори комфортно співіснують із ...
49. Якість будівництва висока, а матеріали якісні.
51.
52.
53.
54. А ось будинки подалі від центру. Широкого розовсюдження набуває галерейне житло.
55. Серед багатоповерхової забудови окремі будинки формують яскраві акценти. При цьому вони сприймаються м`яко й ненав`язливо. Верхні поверхи часто містять тераси та пентхауси.
56.
57. Вищезгадане бюро Kuryłowicz and Associates прославилось не тільки якісною житловою архітектурою, але й важливими торговими та офісними комплексами в центрі міста.
58.
59. Цей проект архітекторів є одним із зразкових. Як добре вивірена кількість засклення відносно оточуючих комплекс будинків.
60.
61.
62. Дорогі бренди ніколи не будуть обклеювати фасади безліччю нікому не потрібних вивісок та захламлювати вітрину непотрібними речима. У них варто повчитись кожному.
63.
64. Навіть такі торгово-офісні закапелки повинні пропонувати гуманне середовище.
66. На периферії ж вас зустріне безліч типових скляних фасадів найрізноманітніших форм.
67. В основному нічого цікавого...
68. ... якщо це тільки не комплекс Business Garden від Studio Fuksas. Італійці тут розгорнули справжній політ фантазії.
69. Зрештою, неординарні рішення та вузли можна підгледіти і в менш примітних будівлях.
70. Варшава це аж ніяк не місто, повністю позбавлене проблем. Але невеличкими кроками поляки долають їх одна за одною. І коли бачиш акуратні будинки 60-тих та 70-тих утепленими та відштукатуреними, без сателітарок, кондюків та самовільних добудов-прибудов, починаєш усвідомлювати, наскільки це місто, попри відносну географічну рівновідділеність, є близьким до Берліна і наскільки далеким до Києва.
71.
72. Важливо не тільки поштукатурити фасади, але і подбати про підростаюче за поштукатуретими стінами покоління. Це скейт-парк в одному з передмість Варшави, 00:15
73. Щоб зрозуміти, чого можна чекати від польської столиці у найближчі роки, поглянемо на два найбільш важливих громадських об`єкта на стадії будівництва. Перший з них - це нова симфонічна зала Varsovia. Об`єкт має бути завершеним у 2016-му.
Зображення: http://www.archdaily.com/150421/winner-of-the-sinfonia-varsovia-concert-hall-competition-atelier-thomas-pucher/
74.
Зображення: http://www.archdaily.com/150421/winner-of-the-sinfonia-varsovia-concert-hall-competition-atelier-thomas-pucher/
75. Другим об`єктом є комплекс музею сучасного мистецтва та нового Варшавського театру на площі Дефілад (прямо поруч із Палацом культури та науки) авторства Томаса Пайфера (Thomas Phifer). В результаті грандіозного міжнародного комплексу в 2008-му році перемога була присуджена молодому і дуже талановитому швейцарцю Крістіану Керезу. Той, однак, довго тягнув із передачею проектних креслень. Врешті-решт у 2012 році місто розірвало з ним угоду, провело ще один етап конкурсу, обрало проект Пайфера, відмовилось платити швейцарцю за всі перельоти та презентації, а тепер ще й стягує з Кереза багатомільйонний штраф. Залишається тільки сподіватись, що попри все, цей об`єкт надасть місту новий поштовх у розвитку сучасної архітектури.
